Видатний вчений-мікробіолог В.

Л. Омелянський – уродженець Полтави
Василь Леонідович Омелянський (1867 -1928 рр.) – український вчений-мікробіолог. Народився у Полтаві у родині вчителя. Батько викладав у гімназії, а потім був директором гімназії у Житомирі. Цю ж гімназію закінчив Василь 1885 р. зі срібною медаллю. Того ж року вступив до Імператорського Санкт-Петербургського університету на природниче відділення фізико-математичного факультету. Під час навчанням захопився хімією, відвідував лекції Д. Менделєєва. 1893 р. був запрошений на роботу до Інституту експериментальної медицини, у відділ вже широко відомого мікробіолога С.М. Виноградського. 1909 р. його обирають членом-кореспондентом Туринської медичної академії. Під час хвороби Виноградского, з 1906 р., виконував його обов'язки завідувача відділу. 1912 р. був обраний завідувачем відділу загальної мікробіології.
Опублікував серію статей з викладом результатів робіт з вивчення розкладу целюлози, перетворень вуглецю, з виділення мікроорганізмів, що брали участь у досліджуваних процесах. Підручник «Основи мікробіології», виданий 1909 р. як збірка його раніше прочитаних лекцій, став на той час кращим у світі підручником з цієї дисципліни. З того часу підручник перевидавався більше десяти разів.
1916 р. його обирають членом-кореспондентом Імператорської Санкт-Петербурзької академії наук. Результати досліджень, викладені раніше у окремих статтях, В. Омелянський опублікував у монографії «Зв'язування атмосферного азоту грунтовими мікробами», що вийшла друком 1923 р.
У період 1917–1921 рр. В. Омелянський пише науково-популярні статті: «Війна і хлібна криза», «Бродіння тіста й приготування хліба», «Хліб, його приготування та властивості». Бере участь у роботі дослідної хлібопекарні Петроградської комуни, розробляє програму лабораторії. Співпрацював у цей час з Інститутом сільськогосподарської мікробіології.
Його наукові досягнення були визнані: 1917 р. вчена рада Санкт-Петербурзького університету присудила йому вчений ступінь доктора ботаніки без захисту дисертаційної роботи. 1923 р. стає дійсним членом Російської академії наук, а після її реорганізації –академіком АН СРСР. 1926 р. обраний членом-корреспондентом Ломбардської Академії наук. Був обраний також членом Американського товариства бактеріологів. Писав не лише наукові роботи. На поїздку І. Мечникова до Л. Толстого відгукнувся статтею «Мечников и Толстой». Написав статтю «Творчество Пастера» та книжку «Луи Пастер». Опублікував нарис, присвячений Виноградському. Редагував журнал інституту експериментальної медицини «Архив биологических наук». Крім нього, ще й часопис «Успехи биологической химии»" і збірник «Чума на юго-востоке СССР». Був відомим шахістом свого часу.
Основні наукові роботи присвячені вивченню ролі мікробів в кругообігу речовин (вуглецю та азоту) в природі. Відкрив культури анаеробних бактерій, вивчив їх морфологію і фізіологію. Висунув ідею про участь мікроорганізмів в кругообігу речовин в природі (1909 р.).