А десь під снігом вже встає весна, земля промерзла очі відкриває, радіє сонцю і теплу вона, весняну пісню вітер починає.

Притихлий ліс підспівує йому, вже й пролісок збудився несміливо. Тендітний , ніжний- він почув весну і розпускає пелюстки красиві. Пливе над лісом аромат п’янкий. Іде Весна- та хто ж її не хоче! І світ такий чудовий навкруги, І вітерець легесенько лоскоче… Вона вже близько -рання, запашна, барвиста, тепла, наче дивна казка! І в наші сни також іде весна, а з нею – у душі тепло і ласка...
Любов Свіріденко