Матусю рідна , а роки пливуть ,
Але куди про це ніхто не знає ...
І твої квіти кожен рік цвітуть ,
Та жаль мені , тебе немає .
Я на крилах до тебе лечу ,
До хатини , де вогник жевріє
Плачу , мамо , і просто мовчу ,
Бо від болю серденько німіє .
Ти , прости мені рідна , прости
Не змогла я тебе врятувати
Розділили чужі нас світи ,
Все життя я буду жалкувати .
Не можу навернутись до вікна ,
Де кожен день мене ти виглядала ,
Ще на стіні висить свята ікона та –
В якої доленьки для мене випрошала .
Ступить не можу , мамо , на поріг ,
Де твої ніженьки натомлені ходили ,
А я щаслива поверталася з доріг
І ми від радості не спали аж до днини .
Матусю рідна , а роки ідуть ...
І по вікні сльозою дощ спливає
В осіннім небі журавлі пливуть ,
Курличуть сумно - мами вже немає ...
Людмила Мандзжк
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 7