" ДНІСТРОВІ ХВИЛІ " - вірші

МАТУСІ  ПРИСВЯЧУЮ  МАМО МОЯ Мамо , мамо моя , вже весна білокрила Над віконцем твоїм , ластів»ят пригостила . І зозуля кує , соловейко щебече , Вишня пишно цвіте , та на жаль ти не бачиш . Сипле цвітом в вікно , ніжно листям тріпоче Вона мамо тебе , привітати так хоче . І тюльпани твої , найлюбиміші квіти , Виглядають і ждуть , як онуки та діти . Мамо , мамо моя , це - весна білокрила , Полюбила тебе і забрала на крила . В цім буянні

ІЩЕ НЕ ОСІНЬ Вересень , іще не осінь , це - відлуння літа Солодких спогадів моїх щаслива мить . Де чорнобривці мамині , та айстри квітнуть І круглі соняхи , що тягнуться в блакить . Вересень , іще не осінь , просто кінець літа , Коли душа хоче співати і любить Піду стежиною , що в росах перемита І заблукаюсь у дитинство хоч на мить . Людмила  Мандзжк

МАТУСЮ , РІДНА Матусю рідна , а роки пливуть , Але куди про це ніхто не знає ... І твої квіти кожен рік цвітуть , Та жаль мені , тебе немає . Я на крилах до тебе лечу , До хатини , де вогник жевріє Плачу , мамо , і просто мовчу , Бо від болю серденько німіє . Ти , прости мені рідна , прости Не змогла я тебе врятувати Розділили чужі нас світи , Все життя я буду жалкувати . Не можу навернутись до вікна , Де кожен день мене ти виг

ПІЗНЯ ОСІНЬ Курличуть сумно в небі журавлі Вже пізня осінь стукає у двері , Зливає в серце всі жалі , А на душі - немов в осіннім сквері . А листя падає і тихо шелестить , Шепоче щось , чи розказати хоче , Холодний дощ в віконце стукотить , Мов серце любляче , дівоче . Там , над рікою вдалині , Тумани хмарами клубочать Минули дні , прекрасні , чарівні Ми з літечком прощатися не хочем . Відходить з літечком краса І молоді роки мин