ПІЗНЯ ОСІНЬ

Курличуть сумно в небі журавлі
Вже пізня осінь стукає у двері ,
Зливає в серце всі жалі ,
А на душі - немов в осіннім сквері .
А листя падає і тихо шелестить ,
Шепоче щось , чи розказати хоче ,
Холодний дощ в віконце стукотить ,
Мов серце любляче , дівоче .
Там , над рікою вдалині ,
Тумани хмарами клубочать
Минули дні , прекрасні , чарівні
Ми з літечком прощатися не хочем .
Відходить з літечком краса
І молоді роки минають ,
Туманом покриається коса
І весни в вирій відлітають .
Та жаль , не можна зупинить –
Краси , квітучого розмаю
Зупинися , літечко на мить !
Осінь , не спіши , благаю ...