В Легедзиному ми бували вже не один раз, але туди хочеться повертатися знову і знову. Промахнутися повз музей Трипільської культури немає ніякої можливості. Втомлений директор Владислав Чабанюк чекав нас, як завжди, з розпростертими обіймами. Він признався, що того дня відвідувачів у музеї було ну дуже багато. І правда, поки в трипільській печі доходили перепічки, а зверху апетитно булькав куліш, до музею під’їхало чотири здоровенних туристичних автобуси.
Туристи вийшли з них і почали розминатися, втягуючи своїми носами смачнючі запахи традиційних українських страв та чаю на травах. Та зась, дорогенькі, куліш був для білоцерківців.
Дітвора, яка складала левову частку екскурсії, хоч і набігалася перед тим каньйоном і графським замком, з цікавістю слухала розповідь про сиву давнину. Воно й не дивно, Чабанюк – геній екскурсій.
Розповідає жваво, можна сказати інтерактивно, захоплююче. Тож година екскурсії залами музею минув непомітно. Школярі ще передивилися кілька серій мультфільму про цікаві місця України (серед
них Легедзине) і кинулися наминати куліш.
Впоравшись із чималенькими порціями, дітлахи й дорослі взяли участь у майстер-класі по виготовленні ляльки-мотанки. Ті, хто впорався із завданням кинулися розважатися: хтось валявся на ще зеленій травичці, хтось видряпався на другий поверх реконструкції трипільської хати, знайшлися й такі, що викачався у сіні. Ну й правильно, адже де в
Білій Церкві ви зможете досхочу покачатися в сіні?
Наостанок ми зупинилися біля пам’ятника прикордонним собакам і пофотографувалися на великій мапі України. Було шумно й весело.
Так і закінчився насичений день, протягом якого ми побачили надзвичайно багато захоплюючих місць і поспілкувалися з цікавими людьми.
І не потрібно заздрити, поїхали з нами! http://ok.ru/bc.mandry/album/57563720777787
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев