Про каньйон в Буках можна говорити довго, але краще подивитися ці краєвиди, ніж прочитати про них кілька сотень слів. І не треба плутати ці Буки з іншими, адже спорудити такий каньйон ніякому Суслову не під силу.
Сірі скелі стрімко підносяться на висоту кількох десятків метрів. Між ними відпочиває Гірський Тікич, який ще кількасот метрів назад бився і клекотів на валунах водоспаду Вир. Водоспад невисокий, всього два метри, але від цього не менш чарівний. Зовсім поряд є ще один, рукотворний водоспад. Це з греблі першої в Україні гідроелектростанції падає каскад води. Збоку стримить безглуздий пам’ятник «Тому-хто-живіше-всіх-живих», тобто Леніну. На вершечку досить високої колони приліпили погруддя Ілліча. Після Революції Гідності хтось із патріотичних українців спиляв «фюреру» голову. А інший українець, підприємливий, кудись її затяг і заховав. А може голову втопили? Тоді буде де розвивати послуги з дайвінгу.
Продовжуємо нашу прогулянку каньйоном. Він не такий довгий, як може здаватися. І цей невеликий куточок природи ледь вміщує бажаючих відпочити (випити) в екзотичному місці. Їдуть сюди люди автобусами, автомобілями, мотоциклами й велосипедами. Ставлять намети, смажать м’ясо, ходять берегом, дряпаються на скелі.
Саме так, адже Буки вподобали для своїх тренувань прихильники альпінізму. Воно може й добре: скелі круті, краєвид ще крутіший, є залишки якоїсь залізобетонної циклопічної споруди, але залишені в скелях забиті анкерними болтами шлямбурні вуха не прикрашають природу.
Найбільш відважні туристи залюбки не тільки плигають зі скель у воду, але й п’ють воду з джерела, яке сховалося біля скелі Родіонова. Там плигає багато жабок. Гидко? Ну що ж ви, адже колись наші пращури жабок кидали у молоко, щоб воно було прохолодне.
Річка, скелі, сутінки під деревами й флер таємничості. Здається, ніби зараз із-за гранітних воріт на плесо нечутно ковзне човен із героями творів Толкієна.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев