Значение всех фамилий

Фамилии записываются в документах и фигурируют в других важных мероприятиях. Запомнив ее с детства, мы на протяжении последующей жизни повторяем ее как нечто раз навсегда данное и очень значимое для каждого из нас. Как ни странно это звучит, но до конца XVIII- середины XIX века большинство  людей  фамилий не имело. Поначалу фамилии возникли у феодалов. Существовало наследственное землевладение, оно-то и привело к появлению наследственных имен, то есть, фамилий. Большая часть княжеских фамилий указывала на те земли, которые принадлежали феодалу. Так возникли фамилии Шуйский, Вяземский, Елецкий и др. Первые русские фамилии встречаются в документах, относящихся к XV веку. Но у большинства людей, фамилий не было. Прозвища и отчества - вот что было, помимо имен, у наших предков.

Когда в России пало крепостное право, перед правительством встала серьезная задача: дать фамилии бывшим крепостным. Одним крестьянам давали полную или измененную фамилию их бывшего помещика, у других в фамилию превращали отчество, а у третьих - прозвище. Но процесс шел медленно, и нередко люди продолжали обходиться без фамилий. В 1888 году Сенат опубликовал специальный указ, в котором было записано: "Именоваться определенной фамилией составляет не только право, но и обязанность всякого полноправного лица, и означение фамилии на некоторых документах требуется самим законом".

Слово "фамилия" - латинского происхождения. У римлян оно первоначально относилось не к супругам и детям, а только к рабам. Familia - совокупность принадлежащих одному человеку рабов. Но по всей Европе это слово распространилось именно в значении "семья", "супруги". И в России слово фамилия поначалу употребляли в значении семья. В XVII-XVIII веках еще бытовало слово "прозвище": оно-то в те времена и обозначало, называло фамилию. И только в XIX веке слово фамилия приобрело свое второе значение, ставшее основным: "наследственное семейное именование, прибавляемое к личному имени".

Фамилия - это наследственное имя семьи, а часто и ее живая история.

Роман Переймибіда

<font color="3333ff">Українською прізвище звучить Колибаба і складається із двох слів "коли" і "баба". Із словника випливає наступне:

КОЛИ1, присл. 1. часу. В який час. // Уживається в питальних реченнях. // У риторичних запитаннях і вигуках, що припускають негативну відповідь. // З підсилювальними частками ж, то. ** Є коли – достатньо часу. Нема коли – немає вільного часу; ніколи. Рідко коли – мало в який раз; зрідка. 2. неознач., розм. У який-небудь час; коли-небудь. // Час від часу; іноді, інколи, деколи. // За протиставлення двох речень або членів речень, повторюючись на початку кожного або перед кожним, означає: інколи... інколи. ** Як коли – у деяких випадках; часом, деколи. 3. відносний. Уживається як сполучне слово: а) приєднує підрядне означальне речення до головного; б) приєднує підрядне додаткове речення до головного. 4. у знач. част.: а) уживається для вираження раптовості, несподіваності дії у знач. аж ось, як ось; б) уживається з частками б, же, б же, ж в простому реченні для вираження побажання або здогадної можливості певного факту чи дії у знач. хоч би, хоч би ж; в) уживається з часткою "ж" у простому реченні для вираження заперечення, виправдання у знач. але ж.

КОЛИ2, спол. 1. часу. Уживається на початку підрядного речення часу: а) для означення одночасності дії головного і підрядного речень у знач. в той час як. // Із співвідносним словом тоді в головному реченні. // Для означення того, що дія, про яку йдеться в підрядному реченні, відбувається в один з моментів дії чи стану, про які говориться в головному; б) для означення того, що дія, про яку йде мова в підрядному реченні, відбулася раніше дії, про яку йдеться в головному у знач. після того як; в) для означення повторюваності дії (перев. зі словами кожен раз, завжди у головному реченні). 2. умовний. Уживається на початку підрядного умовного речення: а) у знач. якщо. // б) з часткою "б" у знач. якби. // Уживається із співвідносними словами так, то, тоді у головному реченні.

Крім цього КОЛИ є дієслово. Наприклад "коли його шпагою!", "коли кавун навпіл",тощо;

БАБА1, -и, ж. 1. Мати батька або матері. 2. Стара віком жінка. 3. розм. Взагалі жінка. 4. перен., зневажл. Про слабкого, боязкого, нерішучого чоловіка або хлопця. 5. у сполуч. з присв. займ., розм. Те саме, що дружина 1. 6. заст. Жінка, що приймає дітей під час пологів. 7. заст. Ворожка, шептуха. ** Камяна баба – камяний бовван давнього походження, що найчастіше трапляється в степу на могилах. Тісна баба – гра, в якій ті, що сидять на кінцях лавки, тиснуть на тих, що сидять посередині, намагаючись витіснити їх і зайняти їх місце. 8. Те саме, що сніговик. 9. зневажл. Подружка.

БАБА2, -и, ж., тех. Важка підвісна довбня для забивання паль.

БАБА3, -и, ж. Рід печива з пшеничного борошна.