Моє село

Верба похила над водою
Зелені коси розплела
Я знову тихою ходою
Вернусь додому до села
Місток,ланиІперші хати
Все таке рідне й дороге
Мені ж бо треба поспішати
Давно мене там мама жде
Я тут родивсь,оці тополі
Мене любили тут малим
Я тут зростав на чистім полі
Зігрітим сонцем золотим
Тут все моє,сади зелені
Тудинка рідна,той потік життя,
І ті поля з пахучими житами,
І ті ліси з пташиними піснями
Тут в перше я почув _кохаю!
І тут почув я прощавай!
Тут друзів я багато маю
Моє село тебе кохаю.
Частенько тут блукав стежками
Природи пісню слухав я
Та всі стежки вели до мами
До мого рідного села.
Запотічний В.В.