Ну, після того, як вони (небінарна особистість) з Швейцарії зайняли перше місце - а я так і не схопив мотівчика тієї пісні навіть після її повтору на завершенні шоу, - підтверджую: наймелодічніша була Франція. Але, молодці і Україна: третє місце - це круто!
Сегодня важный день. 8 мая 1945 года в 23.01 по центральноевропейскому времени (9 мая в 01.01 по Украине) Актом о безаговорочной капитуляции Германии для нас закончилась Вторая мировая война. Она принесла в мою семью много горя, как среди погибших на фронте, так и среди мирных: утопленными, расстрелянными, сгоревшими в огне Холокоста. Их очень много. О них я написал книгу, которая хранится и в Яд ВаШем, и в Библиотеке конгресса США, и в научных библиотеках Украины, Польши и Германии. Оба моих деда прошли через ту войну, не погибли, имеют много наград. Оба моих сына вынуждены принимать участие в сегодняшних войнах: старший - в Украине, уже на костылях после ранения, но главное - живой; млад
Мій вірш, на жаль, пророчий, написаний у цей день рівно рік тому, після трагедії в Умані...
* * *
Цей дощ надовго, подивись на небо.
Її холодні пальці ледь тремтять.
А очі... Десь у полі простонеба
Ті очі згасли й прірвою горять.
Природа навстіж. Мрії, наче зорі,
Загублені і залиті дощем.
Як пісня ненароджена в неволі,
Як тіло неприховане плащем.
Хіба вони існують очі-пісні?
Хіба є край, де зможуть відспівать?
Ті руки, наостаннє, як у ві сні
До неба тягнуться - та неба не достать.
Бо дощ надовго. Роки, мов стоп-кадри,
Ту відстань лічать, інше все - ніщо.
Стежками плутаними обернулись мандри.
Якщо не впоратись, згубитися - то що?
І ллє суцільно, щільно - як каміння,
Стіною за стіною - по