Я дуже люблю тебе, Україно! Ти неймовірна! Але скажи мені, рідна, коли ми навчимося говорити душами одне з одним? Нашими щирими УКРАЇНСЬКИМИ ДУШАМИ. Говорити з дітьми та батьками, з рідними та друзями, зі знайомими та з незнайомцями. З УКРАЇНЦЯМИ.
Олег Володарський
Ми завжди шукаємо щось, шукаємо самих себе. І забуваємо про те, що все, що нам необхідно віднайти, у нас вже є. Воно кличе до нас з глибин нашої української генетики, прагнучи нагадати нам, що найважливіше – це жити в гармонії з природою і Богом. Народна творчість – одна з неймовірно яскравих граней діаманту українства. Це частина сутності нашої Нації. Для нас творити, створювати, майструвати так само природно, як дихати.
Олег Володарський
Наші діти – найважливіше, що ми маємо.
Та є ще дещо, що вони мають знати про нас самих.
Ми ніколи, ні за яких обставин не зрадимо цю землю.
Тут поховані наші предки. Ми – частина різнобарвного українства.
Влада та гроші – ніколи не мета. Не те, до чого варто прагнути.
Важливо смачно жити.
Чесно жити, творити й любити. Любити кожну хвилину життя.
Дивитися у вікно і насолоджуватися звуками рідної української вулички, котрою невдовзі будуть бігати наші онуки.
І це найбільше щастя, котре може бути дароване Богом.
А наше завдання в тому, щоб ці маленькі розбишаки з повагою та гідністю промовляли: «Слава Україні!»
Олег Володарський
"Пробач мені Україно"!
Пробач мені, що називаюсь українцем у той час, коли тебе гвалтує чужинська наволоч, котра ненавидить саме святе ім'я Твоє. Пробач за те, що називаюсь сином твоїм - і не захищаю тебе так, як захищали тебе справжні сини твої: лицарі-козаки, безстрашні гайдамаки, жертовні вояки УПА.
Пробач мені батько Тарас!
Пробач мені за те, що читаю твої полум'яні вірші сидячи наодинці у затишній хаті, а не своїм бойовим побратимам перед боєм з ворогом.
Пробачте мені вояки УПА, що віддали свої життя, щоб я мав зараз змогу казати "я - українець!".
Пробачте мені, що вітаюсь вашим святим кличем: "Слава Україні! - Героям Слава!" - і не стискаю в руці автомат.
Пробачте та дайте мені н
“Кожен рядок програми «Сповідь» наповнений враженнями від побаченого, почутого і усвідомленого. Як великий фоліант з гарними сторінками, залитими болем і кров’ю.
Ми втратили вміння посміхатися. Посміхатися відкрито, щиро, без оглядки і побоювань.”
Олег Володарський .