Моя вишивана сорочка, неначе долі оберіг,

В молитві вишиті рядочки, за щастя всіх моїх доріг.
Її носити насолода, і в будень, і в святковий час,
Любов до неї - то не мода, вона у серці по всяк час.
Моя сорочка-вишиванка,
Хіба ще є така краса.
Моя сорочка-вишиванка,
В ній дух народу воскреса.
Землі моєї чисту вроду, те увібрало вишиття,
У нім легенди мого роду, у нім традицій майбуття.
Прості орнаменти барвисті, читаю їх немов книжки,
Узорів мова промениста, на всі прийдешнії вік.