СПОМИНИ

Грищенко Надії Михайлівни
про село Великі Кліщі та випускників Великокліщівської с/ш 1954 р.
СПОМИНИ
Грищенко Надії Михайлівни
про село Великі Кліщі та випускників Великокліщівської с/ш 1954 р.
ПЕРЕДМОВА
Я, Грищенко Надія, приїхала з Межиліски у Великі Кліщі тоді ще Базарського району з матір'ю та бабунею ввечері 31 серпня 1951 року. Мати Грищенко Олександра Матвіївна, вчителька математики, за кілька днів до 1 вересня одержала призначення у Кліщівську середню школу викладати математику. Школа була, як тоді казали, прогресивкою: з нового навчального 1951 року вона одержала статус школи-десятирічки, тому у 1951-1952 навчальному році у школі був відкритий для навчання 8-ий клас.
Перед цим моя мати Олександра Матвіївна була директором семирічної школи у с. Межиліска цього ж району, де в 1951 році я закінчила 7 класів. Літом 1951 року ніщо не віщувало нам переїзд на нове місце роботи матері. А тому 19 серпня 1951 року з подругою Рябенко Кларою ми віднесли заяви у 8 клас Базарської с/ередньої школи.
Жили ми у Межилісці у шкільній квартирі. Моя мама родом з сусіднього села Мар'ятин, де у нас була своя хата, яку забрали ще у 1932 році. Під час війни віддали, а після війни знову забрали. Але надали таку милість моєму дідові Грищенку Матвію Кириловичу померти у хаті, побудованій ним ще до 1910 року. Дід помер у лютому 1947 року, а перед 1 вересня цього ж року ми звільнили хату. На той час я в Мар'ятині закінчила 3 класи. Після цього мама працювала там, де давали житло директорові. Після смерті мого діда вона була призначенаа директором Гуто-Мар'ятинської початкової школи, де я провчилася в 4-ому класі. Жили ми у хаті чехів, які перед тим виїхали до Чехословаччини. Через рік, коли мама закінчила заочно Київський учительський інститут, її перевели в Межиліску директором семирічки, де я закінчила 7 класів у 1951 році, і де ми знову жили у покинутій чехами хаті.
Перед початком нового навчального року в 1951 році мою матір несподівано перевели у Великі Кліщі. Чому несподівано? А відповідь проста: директор Великокліщівської школи якось провинився. Можливо, його могли віддати під суд, але він був комуністом, інвалідом – повернувся з війни без руки, то його лише "понизили" – перевели директором у Межиліську семирічку, добре відремонтовану під керівництвом моєї мами, а маму перевели у Великі Кліщі завучем. Квартирами помінялися: ми у Кліщах поселилися у квартирі для вчителів, де жив директор, а він у Межилісці поселився у тій квартирі, де ми жили.
Я дуже не хотіла виїжджати з Межиліски, серцем приросла до подруг Рябенко Клари і Верстак Ніни, але від мене нічого не залежало. І я ввечері 31 серпня 1951 року зовсім несподівано опинилася у зовсім незнайомому для мене селі Великі Кліщі. А моя бабуня Грищенко Марія Іванівна раділа, бо у Великих Кліщах у неї були родичі, про яких я тоді ще нічого конкретного не знала.
Центральна частина села Великі Кліщі у 1950-х роках ХІХ століття
За три роки мого перебування у Великих Кліщах я не встигла вивчити все село. Я сиділа дома, вчила уроки, читала книжки. Інколи до мене приходила однокласниця Єсипчук Надія Василівна, разом робили уроки. Один раз я навіть у неї ночувала, коли її батьки їздили кудись на Храм. Лише один раз за три роки я ходила з дівчатами в ліс по чорниці.
Перед тим, як почати опис нашого життя на новому місці, варто хоч коротко описати центральну частину села Великі Кліщі, де ми жили: я – 3 роки, а мама жила у Великих Кліщах 12 років. Наше найближче оточення, а саме, центр села ще до Чорнобильської аварії зазнав змін.
Почну з опису школи і вчителів та учнів свого класу і продовжу опис будинків, близьких до центру села, спочатку на лівій строні вулиці до центру села, а потім – на правій.
Шкільний двір був чималий. Коли стояти на дорозі обличчям до шкільного двору, то основний корпус був ліворуч у дальньому куті двору. Саме в цьому корпусі з 1 вересня 1951 року деякий час ми вчилися у 8 класі, бо нова будівля над дорогою ще не була готова прийняти учнів.
1 вересня 1951 року у 8-ий клас прийшло багато учнів, і в класній кімнаті на деяких партах, розрахованих на двох учнів, сиділо троє. Дирекція вирішила влаштувати конкурс, і наступного дня була контрольна роботу з математики. Точних результатів не знаю, але після цього не було вже переповнених парт і почалися заняття. В основному корпусі ми вчилися у другу зміну, певно, ще з місяць, а в цей час у дворі над дорогою закінчувалося обладнання нового приміщення для навчання 8-класників.