Кілька днів я насолоджувався збиранням автентичнихз народних рецептів у Дубненському районі на Рівненщині. Спочатку Радивилівська територіальна громада, потім сусідня Повчанська. Мені не трапилося на шляху жодної порожньої людини! Я не запитував, хто чим займається, який має статус, бо бачив головне - живі вдумливі очі і відчував щирі душі простих людей.
А їжа - то похідне. Точніше, її приготування. З даним напоєм вийшло неочікувано: його не було заплановано для зйомок. У родині Марчуків у селі Миколаївка Повчанської ТГ мені показували тривалий і без перебільшення сакральний процес випікання великодніх пасок. Робимо це заздалегідь, щоб встигнути змонтувати і показати за пару тижнів до Великодня усім, хто захоче ознайомитися і можливо приготувати й собі святкову випічку за марчуківським рецептом.
Доки тісто вчергове "підходило і відпочивало", господарі похвалилися, що берези біля двору якраз "плачуть" і процес збору соку у розпалі. І березневий сніг цьому не завадив. Березовий сік у цій родині просто закатують у банки, а ще заквашують на пряженому ячмені у бідоні і залишають до літа. У спеку березовий квас - кращий порятунок!
Залишилося лише взяти камеру, вийти на вулицю, трішки спродюсувати руханку молодих членів родини, і ось перед вами автентичний і непідробний короткометражний фільм про те, як дари природи перетворюють на поживну вологу для людей.
Я в захваті. Сподіваюся, вам також сподобається. Головні дійові особи: донька господарів Віта Ваколюк, її чоловік Володимир Ваколюк ("зайда" з Житомирщини), подруга і кума, сільська організаторка культурних подій Мар"яна Шевчук.
Рецептура проста: свіжий березовий сік і підсмаженеий до золотистого когльору ячмінь + капронова панчоха. Цукру не треба.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев