«Сьогодні голос заморених голодом 7,5 мільйонів жінок і чоловіків, дітей і старців кличе з української землі до сумління наших сучасників, кличе про пам’ять, кличе про справедливість, милосердя та любов. Цей голос повинні почути як нащадки жертв, так і нащадки тих, хто продавав і купував відібраний у них хліб, а разом із тим – їхнє життя! Почути цей голос – означає молитися і покутувати за них! Ми повинні згадувати жертв Голодомору, щоби оздоровити нашу пам’ять, загоїти рани минулого, запобігти повторенню подібних злочинів над нами у майбутньому! Нехай усемилостивий Господь, що є єдиним Дателем життя, прийме у свої вітцівські обійми душі невинно убієнних братів і сестер наших, а нас убереже і зішле усім своє небесне благословення!»