Усі ми різні.

Хтось бачить у нас силу,
а хтось – слабкість.
Хтось захоплюється нашими досягненнями,
а хтось не помічає навіть найбільших зусиль.
Хтось розуміє нас без слів,
а хтось не чує навіть, коли кричимо душею.
Хтось обіймає, щоб підтримати,
а хтось тримається на відстані, бо не знає, як висловити свої почуття.
Але серед усіх є ті,
хто приймає нас справжніми –
з нашими радощами і болями,
з помилками і перемогами,
без умов і очікувань.
І саме такі люди стають для нас благословенням.