27 листопада 1937 року у віці 73 років був розстріляний за вироком «трійки» НКВС «народний патріарх», проповідник, педагог, публіцист, письменник і перекладач, борець за автокефалію українського православ'я, митрополит Василь (Липківський).

Творець відродження 1921 р. Української автокефальної православної церкви, митрополит Київський і всієї України (1921—1927 рр.), останній настоятель та доглядач Софії Київської (1919—1927 рр.), видатний богослов, мислитель, публіцист, педагог, проповідник, перекладач і релігійний письменник, Василь Костянтинович Липківський народився 20 березня 1864 р. у селі Попудні Київської губернії (нині — Черкаська область) у родині сільського священика. Родинне коріння предків Василя Липківського сягає Галичини, проте згодом цей рід перебрався на Наддніпрянщину. Як і в багатьох сімействах, Липківські зберегли в багатьох поколіннях перекази (достовірні або, може, напівлегендарні) про справи давно минулих часів.
За час митрополичого служіння доклав надзвичайних зусиль до розбудови української православної церкви та спромігся перетворити її на впливовий фактор життя тогочасного українського суспільства. Відвідав з особистими візитами понад 400 парафій, де зустрічався з вірними УАПЦ та проповідував. Здійснив численні переклади українською мовою богослужбової та релігійної літератури. Є автором «Історії Української церкви».
У віці 73 років розстріляний за вироком «трійки» НКВС. Точне місце поховання невідоме (на Лук'янівському цвинтарі в Києві встановлено символічний пам'ятний хрест). 1989 року реабілітований «за відсутністю складу злочину». ІІІ помісний Собор УАПЦ 27 листопада 1997 року канонізував Василя (Липківського) як святого в лику священномучеників.