Ми отримуємо від життя те, у що віримо... Вірте в себе, вірте в новий день, вірте тільки в краще! Доброго, мирного ранку всім нам і з Богом в новий день!!!
Збережи, Боже, душу мою - Вірую! Серед люті лютневої лютої- Каюся! Полікуй моє серце світлою - Мрією! Я на диво, що морок зітре, - Сподіваюся! Не картай і пробач всі гріхи наші - Вірую! Груди рве не від щастя й любові - Каюся! Кожен ранок і день я стрічаю- З надією! І на праведний мир, і на суд - Сподіваюся! Збережи мову предків моїх - Вірую! Ми безпечні і горді були - Каюся! Хай не стануть пітьмі наші діти офірою! Збережи Україну мою- Кланяюсь!.. Я, як вмію, - Тобі... І собі...- Сповідаюся!... Сповідаюся... Сподіваюся... Галина Левкович Ваша ПТАСЯ
Вона летить… Ти п'єш каву і плануєш сьогоднішній день, але його вже немає. Тому, що вона летить. І твого життя залишилося рівно на її політ. Але ти не знаєш про це і п'єш каву, милуючись панорамою міста. А хтось снідає усією родиною. Останній раз. Тому, що вона летить. І маленький не хоче їсти кашу, вередує. А мама показує його улюблену іграшку. Останній раз. Тому, що вона летить. Хтось, прощаючись біля дверей, поспішає на роботу. Останній раз. Так саме тому, що вона летить. Вона летить їх вбити. Вона летить забирати життя. За іншу мову, за інші думки, за непокірність та волелюбність. Потім про це писатимуть книги та зніматимуть фільми. Але це у майбутньому. Біль по-різному відчувається в часі. Згодом біль притуплюється. Але час зараз інший... Він щосекундний. Від прильоту до прильоту. Від сповіщення до сповіщення. Від життя до смерті. Sergey Gladkevich
Бракує слів..А може вже й не треба.. Та все ж не можу стриматись ...Пишу.. Як тільки гляну ці світлини ..В небо.. Питання знову..Господи! Чому? Ось так щодня ці фото чорно-білі Вже дев’ять місяців у стрічці із новин А з них усміхнені ..Такі усі красиві.. Але вже вбиті ..На своїй землі.. Бракує слів…І сліз уже бракує.. У серці ненависть росте.. міцніє лють Вона у цьому світі все ж існує Вдалося і мені її відчуть .. До ворога ..До лютого тирана До тих ,хто кожен день нас убива.. Мовчати я не можу..І не стану .. Кричить від болю ще жива душа Ізнову очі …. фото чорно-білі… В куточку свічка пам’яті горить Ізнов десь плаче мати від безсилля Дитя не повернути..Меркне світ.. А може ,Боже ,вирішиш що досить- Героїв в небі…Треба й на землі.. Мене не чуєш ..? Ненька щиро просить.. Й дитина …Хоче таточка зустріть… А може,Боже, Ти війну припиниш, Якщо не хочуть наші вороги? Пробач нас ,Боже,просимо уклінно Врятуй нас, Господи ! Помилуй! Збережи! МЇ. 15.11.2022 Автор: Лариса Юсковець
Комментарии 192
Вірте в себе, вірте в новий день, вірте тільки в краще!
Доброго, мирного ранку всім нам і з Богом в новий день!!!
Спаде на нові назви старих вулиць,
Моїх світів невпізнаний прибулець
Провісник лютої проклятої війни...
-
Ольга Дунас
Вірую!
Серед люті лютневої лютої-
Каюся!
Полікуй моє серце світлою -
Мрією!
Я на диво, що морок зітре, -
Сподіваюся!
Не картай і пробач всі гріхи наші -
Вірую!
Груди рве не від щастя й любові -
Каюся!
Кожен ранок і день я стрічаю-
З надією!
І на праведний мир, і на суд -
Сподіваюся!
Збережи мову предків моїх -
Вірую!
Ми безпечні і горді були -
Каюся!
Хай не стануть пітьмі наші діти офірою!
Збережи Україну мою-
Кланяюсь!..
Я, як вмію, -
Тобі...
І собі...-
Сповідаюся!...
Сповідаюся...
Сподіваюся...
Галина Левкович Ваша ПТАСЯ
Ти п'єш каву і плануєш сьогоднішній день, але його вже немає. Тому, що вона летить. І твого життя залишилося рівно на її політ. Але ти не знаєш про це і п'єш каву, милуючись панорамою міста.
А хтось снідає усією родиною. Останній раз. Тому, що вона летить. І маленький не хоче їсти кашу, вередує. А мама показує його улюблену іграшку. Останній раз. Тому, що вона летить.
Хтось, прощаючись біля дверей, поспішає на роботу. Останній раз. Так саме тому, що вона летить.
Вона летить їх вбити.
Вона летить забирати життя. За іншу мову, за інші думки, за непокірність та волелюбність.
Потім про це писатимуть книги та зніматимуть фільми. Але це у майбутньому. Біль по-різному відчувається в часі. Згодом біль притуплюється. Але час зараз інший... Він щосекундний. Від прильоту до прильоту. Від сповіщення до сповіщення. Від життя до смерті.
Sergey Gladkevich
Та все ж не можу стриматись ...Пишу..
Як тільки гляну ці світлини ..В небо..
Питання знову..Господи! Чому?
Ось так щодня ці фото чорно-білі
Вже дев’ять місяців у стрічці із новин
А з них усміхнені ..Такі усі красиві..
Але вже вбиті ..На своїй землі..
Бракує слів…І сліз уже бракує..
У серці ненависть росте.. міцніє лють
Вона у цьому світі все ж існує
Вдалося і мені її відчуть ..
До ворога ..До лютого тирана
До тих ,хто кожен день нас убива..
Мовчати я не можу..І не стану ..
Кричить від болю ще жива душа
Ізнову очі …. фото чорно-білі…
В куточку свічка пам’яті горить
Ізнов десь плаче мати від безсилля
Дитя не повернути..Меркне світ..
А може ,Боже ,вирішиш що досить-
Героїв в небі…Треба й на землі..
Мене не чуєш ..? Ненька щиро просить..
Й дитина …Хоче таточка зустріть…
А може,Боже, Ти війну припиниш,
Якщо не хочуть наші вороги?
Пробач нас ,Боже,просимо уклінно
Врятуй нас, Господи ! Помилуй! Збережи!
МЇ. 15.11.2022
Автор: Лариса Юсковець