Хто цей жах і це пекло спинить? Хто ці рани в душі загоїть? Народила матуся сина, Щоб він жив, а не вмер героєм! Народила для кращої долі Чорнобрового красеня-сина… Похилились стрункі тополі, Тихо плаче в садку горобина. Жити й жити, дівчат цілувати, Діточок колихати в руках! Хіба думав, що стане солдатом І полине у небо як птах? Хіба думав, що піде так скоро, Що триватиме вічно політ? Хіба думав, що хижий ворог Заховався за словом «сусід»? Хіба знав, що вогонь і порох Не зупинять російський «Град»? Хіба знав, що підступний ворог Заховався за словом « брат»? Хто ці рани в душі загоїть? Хто цей жах і це пекло спинить? Не вмирають, я знаю, герої, Але це не поверне сина! Знов до ранку тепер не