Предыдущая публикация
Лист до сина
«Привіт,синочку!Це останній лист,
Більше не зможу,мабуть написати
В моїх легенях вже «шалений свист»
І уже скоро буду помирати!
Я знаю,що у тебе повно справ
І ти не маєш часу подзвонити,
Свою кар'єру довго будував,
Бо я не мала змоги це зробити.
Я пару років гроші вікладала,
Можливо зможуть чим допомогти?
Шкода,що я «невдала» була мама
За все,що було,сину,ти прости!»
У дорогому ресторані син гуляв,
Коли листа від матері вручили,
Тут «вигідне» партнерство святкував,
А з ним і куплені ще нові дві машини!
Не скоро прочитав цього листа,
Аж через тиждень.З місця він зірвався!
Та не встиг побачити мами лиця,
Зайшов до хати й щиро здивувався!
В старенькій хаті все,як і колись,
Де вони,з матір'ю удвох лиш виживали.
Це саме ліжко і «грибковий слизь»
І ті ж ікони на столі стояли.
А під подушкою лежали в купці гроші,
Жінка собі у всьому відмовляла…
Протів його зарплати це лиш «воші»,
А мати їх роками відкладала.
А поруч них лежало фото сина,
Що десять років назад подарував.
І вже пожовкла від старості світлина,
«Я ж скільки літ у мами не бував?»
Й у серці заколола та частина,
Що він давно у собі поховав,
Прокинулася в синові Людина…
Гірко ридаючи сам себе питав:
«За що пробачення просила,ти,у мене,
За те,що я невдячним сином був?
Що десять років немав часу я на тебе,
За те,що рідну матір позабув?»
На жаль не рідко таке в житті буває,
Немає часу до мами заходити,
Незнаємо,що нас іще чекає,
Тому,давайте батьками дорожити!!!
Следующая публикация
Нет комментариев