Предыдущая публикация
Як чарує дзвінкий перелив!
Але серцю так журно і тісно,
Бо у пісні тужливий мотив.
Знаю я - так не буде ніколи,
Не цвістиме весна, як тоді,
Не хмелітимем від матіоли.
Більш не будемо ми молоді.
Не збиратимеш перли – росинки,
Щоб мене частувати з долонь.
Прилетіли холодні сніжинки,
Забіліли, торкнулися скронь.
Знов витатиме в но́чі весняні
Ангел щастя помежи людьми.
Буде хтось признаватись в коханні,
Але це вже не будемо ми.
© Halyna Brych
#кохання
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Комментарии 2