Сьогодні той день,коли народився любитель і збирач давніх рукописів граф Олексій Мусін-Пушкін...

До колекції
графа із Спасо-Ярославського монастиря був переданий рукопис невідомого автора під назвою" Слово о полку
Ігоревім".Колекціонер зацікавився знахідкою і почав вивчати текст.Він показав рукопис своїм друзям-директору
Московського архіву Колегії іноземних справ історику Н.Н.Бантиш-Каменському.В якості консультанта був посвячений
відомий історик і письменник Н.М.Карамзін.За порадою спеціалістів у 1800 р. Мусін-Пушкін вирішив опублікувати текст
рукопису " Слово о полку Ігоревім",що стало видатною подією в літературному і культурному житті тогочасного суспільства
початку ХІХ ст. Рукопис ,бібліотека та вся колекція графа Олексія Мусіна-Пушкіна незабаром загинули при московсь-
кій пожежі 1812 року...Хто є автором цього чудового шедевру і по сьогодні невідомо,але судячи з усього,це високоосвічена
і талановита людина,яка добре знала і книжний ,і народний варіанти мови,бо крізь канву старослов"янської виразно
поступають елементи живої народної мови.Якщо будь-які інші твори писалися з розрахунком на вічність,то цей твір-
це відчайдушний крик болі самої землі,яка топилася в людській крові..Твір створено під враженням походу Новгород-
Сіверського князя Ігоря Святославича та інших руських князів проти половців 1185 року.Поразка русичів послужила
авторові приводом для хвилюючих роздумів про долю рідної землі,рідного народу,про необхідне всенародне єднання для
відсічі ворогам.Автор постійно вмішується в хід подій,перериває самого себе ,порівнює минуле з дійсністю,закликає
князів до активних і рішучих дій,тобто заповнює собою весь твір від початку і до кінця."Слово о полку Ігоревім" не лише
найвидатніша та найвідоміша пам"ятка давніх українців,а й невмируща неповторність,яку порівнують з епосом
французів "Пісня про Роланда",німців " Пісня про Нібелунгів",грузинів "Витязь у Тигровій шкурі",англійців " Беовульф",
іспанців "Пісня про мого Сіда",вірменів "Давид Сасунський",киргизів " Манас",японців"Повість про дім Тайра" ,росіянів
"Задонщина"...