Предыдущая публикация
Життю - ні кінця, ні начала.І вічно по колу землі:Комусь - лебеді від'ячали,Комусь - ще сурмлять журавлі.
Один передбачливо очіПрикрив ще за крок від межі,Ввійшовши клітиною ночіТихенько: чи жив, чи й не жив?
А інший - на кроки не міряв:Летів, і гримів, і... згорів,І люди відкрили в сузір'яхЗіницю нової зорі.
Коли б загадали: - Хочеш,Одне лише слово твоє -І вища - лаврова! - почестьЧоло твоє обів'є,-
Я б вибрав найвищу почесть:У чистім і чеснім боюНа чорному мармурі ночіЗорю записати свою!»
Присоединяйтесь к ОК, чтобы подписаться на группу и комментировать публикации.
Нет комментариев