Roman Mikitey
6 Jun 2012
Місяць вилупивсь, як срака,
Зорі де-не-де,
Під кущем насрав собака –
Тільки пара йде.
Хмарки, наче огірочки,
Угорі стирчать,
Котик пісяє в садочку,
Яйця лиш блищать.
Жабки квакають в ставочку,
Дзюбрики дзижчать,
Хряк поперджує в хлівочку,
Коники сюрчать.
Затихає шум весілля
В небі над селом,
Пахне сіном і бадиллям,
Гноєм і гівном.
Ну а я біжу по лузі
Серед хвиль гербер.
Щось побуркує у пузі –
Мабуть, пережер.
І нарешті під горбочком,
Поміж лопухів,
Я закочую сорочку
Й плигаю з штанів.
Вітер віє в кроні дуба,
Листям шелестить...
Як же хороше і любо
В полі подристіть.
Як піднесено і гарно
В серці й на душі
І вигулькують прегарні
Рими та вірші.
Як цікаво нам, естетам,
В світі білім жить.
Кожен може буть поетом –
Треба лиш хотіть.
Я ж брутально і цинічно,
Мов каскадом з гір,
Вивергаюсь органічно
В світовий ефір.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 1