Стажировка в Варшаве.
Кому интересно, прочитайте отчет)))) ОН длинный.
Територія розвитку.
Розширення кордонів. Варшава.
(10 відкриттів з
особистого щоденника Марі Коновальчук)
23 червня 2015.
Ранкова прохолода, мы на вокзалі, голуби. Варшавська кава. Ура Мура, Льоня і я зі шляпою.
Перший погляд на Варшаву. Тепла зустріч з Вікторією. Обід у місті дощу.
Ми в Фонді ««Нічиї Діти». Вразили
плакати з фотографіями дітей, потужний вплив на емоції. Хлопчик з надписом на
лобі «Кретин» (абсолютно звичайне явище – психологічне насилля в Україні,
особливо в школах). Міркування на тему: «Навіщо нам потрібні ЗМІ?» Співпраця
неурядових організацій з медіа на прикладі Фонду «Нічиї Діти» - Марта
Скеровска, вул. Katowickа.
11 Міркуємо про Права людини і
громадянське суспільство разом із Ленуром Керімовим.
Відкриття №1: Нам ще
багато вчитися визнавати себе людьми, гідними поваги і допомагати це зрозуміти іншим людям в Україні. Я – цінний!
Якщо кожна людина усвідомить цю істину, можна буде позбутися половини проблем
суспільства.
Вечір. Ресторан, жива музика. Святкування приїзду, дикі
танці. Рок-музиканти, музика 80-х і 90-х. Музично-танцювальний проект
«Ахалар-форевер!»
24 червня 2015.
Сніданок в затишному пансіоні для літніх людей.
Старовинні ложки, виделочки на стінах, повільні риби в акваріумі, малюнки цих
риб в коридорах. Польське ретро-радіо, ретро розлите усюди, навіть у
напівсонному дворику з квітами на столах.
Ми в Українському домі.
Зустріч з українцями, які
опинилися в Польщі у зв'язку з ситуацією в Україні / Український Дім, Zamenhofa
1.
Оксана
Денисюк про Добрі новини, Виктор Река про медіа-канал на ютубе «Письма домой»,
Сергій Сухобойченко з Криму як організатор, ідейний лідер, профі-фотограф і
просто гарна людина.
. Ми на такий потрапили в останній день
у Варшаві, це було щось неймовірне – одним словом Транскавказьє.
Тут я знайшла те, що шукала
– присмак батьківщини – ось він який – Український дім ним дихає крізь кругле
вікно, прапор, газети рідною мовою, живе у волохатих панно з динозаврами, і
навіть у чашках для чаю і кави. Більше ніде я цього не відчула – тільки тут, у двоповерховому
клаптику рідної землі.
Відкриття №2 Як гарно, що я живу в Україні – бідній, пригнобленій,
дикуватій, але такій рідній. Вона потребує уваги, активності від мене як
громадянина, вона як соняшник, стоїть, красуня, порепана дощами і зливами,
недоглянута і така вродлива, до щему в серці. Що я можу для тебе зробити,
Україно?..
.
Ми
спустилися у підвал обирати собі книгу для діші…
Тато років 40 прийшов з 2 хлопчиками, син 4 року обрав собі книгу, яку хоче. Люди сидять, де хочуть, де їм зручніше, а не де зручніше працівникам. Тут
знадиться найзатишніше місце моєї мрії – на підвіконні величезного вікна на
Варшаву у вузькому коридорі з безкінечних книжкових полиць. Фото трамваїв на
стінах, і здається, що книги їздять навколо у вагонах-полицях.
Відкриття №3. Роби те, що
любиш, і твоя робота стане не-роботою, а територією радості і самореалізації.
«Найпровальніші» проекти стануть реальними, якщо ти любиш те, чим займаєшся.
Ми в Академії психології процесу,
Madalińskiego 89 лок. 1.
"Рішення конфліктів у
сучасному суспільстві" - Зустріч з Томашем Теодорчик і Агнешкою
Врублевською.
конфліктів.
.
але ніхто не кращий.
У мене є усвідомлення «Я – цінний!». Отже, я піднімаюсь до рівня тебе і
кажу «Я – не слабший. Я такий, як і ти». Конфлікт затихає…..
Відкриття № 4. Ми маємо робити все можливе, щоби досягти з партнером результату «виграв-виграв».
Ніхто з нас
не кращий і не гірший, не слабший і не сильніший, ми просто різні. Противник - завжди частина мене, відображення мене.
Якщо ми на рівних – конфлікт припиняється.
25 червня 2015.
Мій День народження. Сонце у вікна, сніданок. Варшавське
ретро-радіо, Варшава – країна бутерів!!! А ще вишневого та абрикосового джему.
Відчуваємо
себе в центрі революційних подій, допомагаємо відродженню України.
.
Відкриття №5. Коли ми ділимося своїми проектами, то самі в шоці, які гарні
справи робимо в Україні! Приємно про
себе розповідати і самому дивуватися. Цікавий механізм народження натхнення на нові
гарні справи))
Хочеться усамітнення. Ми з Яною в східному ресторанчику
Асадо, гріль-хаус, - тихо і затишно, але кухня специфічна. Погано не знати мову. Замовили пасту, сподіваючись поїсти макарони з баклажанами,
отримали лаваш і якусь пасту-намазку, гарно оформлену, доїсти яку не було вже
сил. Після вчорашнього кавказського плову все інше - ніщо.
Східні солодощі - теж специфічні, з апельсином, дуже солодкі, але капучіно,
тиша та інтер'єр- відмінні!
Ми ще не розуміємо своєї
сили.
Відкриття №6: Польща змінилася завдяки третьому сектору, громадській
активності. Завдяки нам це відбудеться і в Україні, тепер уже немає сумніву.
Колись ми будемо розповідати онукам: «Я теж брав у цьому участь, в розквіті
України…», натягнемо на носа окуляри і, гойдаючись у кріслі-гойдалці, будемо
розглядати пожовклі фото про подорож у Варшаву у далекому 2015 році…
Дитячі мрії збуваються. Я в
планетарії, наді мною – дивовижне небо Коперника. У дитинстві я обожнювала небо
і навіть відкрила, йдучи зі школи, сузір’я «Куряча лапка». Ось вона, сяє над
головою, як і моє серце, сповнене любов’ю до цього красивого світу, де є
можливість щось творити у ньому, щось відкривати щодня, радіти, допомагати,
ділитися, насолоджуватися, міряти і відчувати. Сяють зірки. Чи знала я тоді, у
дитинстві, що буду бачити щасливими очима свою Курячу лапку у Варшаві у День
народження? Мабуть, знала))
Ми
на даху університетської бібліотеки. Здається, рослини ростуть прямо із металу.
Особливо приємно було пити каву на даху бібліотеки. Під нами - студенти з
книгами, перед нами - Варшава у всій красі, і здається, що ось він, універ
майбутнього, про який мріє кожен викладач… Ну, і студент, звісно)
Відкриття №7. Не забувайте мріяти, мрійте глобально, бо вони здійснюються).
26 червня 2015.
Прикраси,
створені людьми з особливими потребами. Фотосесія, квіти від Юри, чаювання і
«собаки у вікні».
Відкриття №8: Продавати мистецтво - це велике мистецтво. Маркетинг є надзвичайно
важливий у мистецтві і будь-де взагалі. Це може допомогти
тим талановитим, які потребують допомоги. Сучасний стиль – чим простіше – тим
стильніше. Біле – в тренді.
Парк. Білки нападають на нас , але бутерброди не їдять,
дивно. Зачарований будинок, у який неможна потрапити, квітуче трояндами дерево,
плакати - просто мета-стиль!! Це андеграунд, який вражає свєю оринінальністю і впливом
миттєвого сприймання. Віка: «Глядачу надаєттся велика
можливість для інтерпритацій, і це поцінування мене як глядача. Мені це подобається».
Відкриття №9. Білки бувають різними.
Гельсінському
Фонді, вул. Згода 11 Фестиваль
документальних фільмів "WATCH DOCS" - програми громадської освіти на
прикладі фестивалю документальних фільмів - зустріч з Мачеєм Новицьким,
директором фестивалю документальних фільмів з прав людини WATCH DOCS,
27 червня 2015.
Найдивовижніший день. Пригоди у
Варшавських мега-маркетах: ліхтарики, подушки з кумедними створіннями. Кімнати
як простір для життя. Відкриття Артема як незвичайної людини, яка бачить більше.
Планування майбутнього. Запашна кава з совами.
Відкриття №10. Неважливо, скільки людині років, душа може
бути мудрою, незалежно від віку. Ті, хто розширюють свої кордони – здатні на
великі справи. Вирішує тільки одне – чи дозволяємо ми собі розширену
свідомість? Наскільки великою є наша ТЕРИТОРІЯ РОЗВИТКУ? Чи готові ми зробити
крок за кордон наших уявлень? Якщо так, то ваша територія розвитку – величезна
і на вас чекають нові досягнення. Межа – тільки у нас в голові. Ми здатні на
ВЕЛИКУ ЖИТТЄТВОРЧІСТЬ, якщо любимо світ і любимо те, що робимо.
З вдячністю АХАЛАРУ
за ТЕРИТОРІЮ РОЗВИТКУ,
Марі Коновальчук
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев