Предыдущая публикация
Від чого, су*и, ви мене звільнили?
Від дому? Світла? Рідних берегів?
Ви подивіться, що ви наробили!
Куди не глянь - кругом лиш сум і гнів.
За що прийшли топтати мою волю?
Невже своєї мало? Чи нема?
Ви би змінили краще свої долі,
І вирвались з кремлівського ярма.
Ви ж не раби, чи ви про те забули?
Та скільки ж можна слухати й мовчать?
Як би ж, як я, ви в тому пеклі були...
Але ж навіщо? Вам на все начхать!
Вам саме головне запхати пику
В чуже життя й усе там зруйнувати.
Вгамуйте вже свою натуру дику,
І досить увесь світ собой лякати!
Вас не боїться моя Україна,
Вам відсіч дали і іще дамо,
Щоб ви не думали, що ви одна єдина
Країна миру. Ні, ви є - лайно!
З такими "браттями" і ворогів не треба,
А душі підлі з пекла на престол?
Доки не пізно, подивіться в небо,
Й відчуйте, як розгнівався "хохол".
Нехай на ваші плечі мертвим грузом
Лягають смерті наших дітлахів.
І щоб усе життя лише з конфузом.
І "град", щоб в вашу сторону летів.
Від чого ж, с*ки, ви мене звільнили?
Следующая публикация
Нет комментариев