Предыдущая публикация
Гола Пристань — Лілея моя.
Коли пишний бузок навесні,
Ароматом п'янким напуває,
То здається, здається мені,
Що такого ніде більш немає.
І, як осінь у сонячні дні,
На алеї сипне жовтим листом,
І тоді знов здається мені,
Що нема в світі кращого міста.
Гола Пристань - лілея моя,
В росах скупане сонячне місто.
Оберіг твій зорею сія,
І в обійми бере твоя пісня.
Тут каштани у білих свічках,
Задивляються в небо зористе,
Багатьом у далеких краях -
Ти приходиш у сни, Гола Пристань.
Дивовижна хай назва твоя
Всіх чарує своїм оптимізмом,
Квітни садом Таврійська земля,
Зеленій у степах, Гола Пристань!
Я без тебе, мов степ без води,
Ти даєш мені сили живильні,
Повертаючись з мандрів - завжди
Я очима цілую вітрильник.
Голопристанська рідна земля,
В калиновім яскравім намисті,
Ти - натхнення, ти - доля моя,
Ти - надія моя промениста.
Наталя Коломієць.
Следующая публикация
Нет комментариев