Предыдущая публикация
Приїздіть, любі діти, до хати,
Де чекають вас батько і мати.
Поки стежка додому ще в’ється,
Доки батьківське серце ще б’ється.
Вони кожного дня у віконце
Виглядають вас всіх, наче сонце.
Не примушуйте довго чекати,
Бо ви можете їх не застати.
Їм не треба від вас вже нічого,
Тільки б ви не забули дороги
І частіше до них приїжджали,
Та онуки в дворі щебетали.
Бо колись буде пусткою хата,
Не стрічатиме більше вас мати,
І закриються батькові очі,
Що чекали на вас дні і ночі.
Бур’яном заростуть всі доріжки,
Де в дитинстві ходили ви пішки.
В серці будуть лиш біль, каяття,
Та не буде в свій дім вороття.
Следующая публикация
Комментарии 3