... Як же вас багато полетіло...
Ще таких безвусих, молодих...
У хатАх батькІвських звечоріло...
Вдарило, так боляче під дих.
Господи, чи хватить в Тебе неба...
Щоб в раю усіх їх розселить...
Боже мій, не забирай, не треба...
На землі дозволь їм ще пожить.
Хай вони потопчуть ряст ногами...
Хай народять дочок і синів...
В отчий дім живими йдуть, не снами...
Не ночами йдуть, а серед днів.
Господи, на все є Твоя воля...
Кожному із них Ти шлях писав...
Комусь поле, а комусь пів поля...
Ти дозволив щоб він ізорав.
Хтось зоре, засіє й заскородить...
Хтось лише торкнеться до землі...
В когось зійде, і у осінь вродить...
А у когось згине на стеблі.
Лиш Тобі відомі плани Божі...
Всі несем Тобою
ТИ ЯК, РОСІЙСЬКА ДІВЧИНКО?
Ти як, російська дівчинко? Привіт!
Напевно, ти за татом сумувала?
А я померла в юних десять літ,
Твоя сім'я моє життя забрала.
Твій тато, справді, ніби лютий звір!
Він братика мого убив без жалю,
А я тікала, вибігла у двір,
Але мене замкнули в підвалі.
А там лежав застрелений татусь,
Я бачила, як кров лилась рікою.
А в хаті плакав зв'язаний дідусь.
Його побили і шукали зброю.
Твій тато мою маму шматував,
І так безжально бив її ногами.
У неї всі прикраси він забрав,
Вони, напевно, вже у твоєї мами!
У моїх вушках й досі її крик,
Який ставав тихішим і тихішим.
А потім голос мами просто зник.
Її нема. Не витримала більше.
Її до мене кинули в підвал.
Твій тато там
... Вже так усе зболілося... Їй-Богу...
Весна розплакалась, їй теж не веселить...
Молюсь до Господа... Благаю перемогу...
Йде березень, а лютий хурделить.
Немає дня, щоб жатву смерть не жала...
Наситилась... Втомилася коса...
Хіба ж для неї мати сина дбала ???
Щоб він злетів, так рано, в небеса.
Хіба ж батькам своїх дітей ховати???
Очнись росіє !!! Двадцять перший вік...
Допоки будеш очі більмувати ???
Кров л'ється річкою, немов води потік.
Мої сини виборюють свободу...
За що воюють тут твої сини ???
Здихають просто путіну в угоду...
Без цілі, без ідеї, без ціни.
Ні, ти не мати... Ти душі не маєш...
Вмирають діти, а тобі дарма...
Як то БОЛИТЬ, ти мабуть геть не знаєш...
В тобі ніяких поч
... Пробач нас Господи !!!
Що ми Тебе не чуєм...
Не молитвами, душі ліками лікуєм...
Не милість просимо, а просимо достатку...
Кінець читаємо, не знаючи початку.
... Пробач нас Господи !!!
Що ми тебе не бачим...
Життя своє, всі робимо незрячим...
Мирське вважаємо, для себе,
Кращим благом...
Ним хвалимось, як переможним стягом.
... Пробач нас Господи !!!
Що ми Тобі не вдячні...
Дні проживаємо, як діти необачні...
У Тебе просимо того, чого не смієм...
Не тим дарам, дарованим радієм.
... Пробач нас Господи !!!
Що ми Тебе не знаєм...
Земним, себе до краю наповнЯєм...
Про Тебе згадуємо лиш в важку годину...
До того - топчемо Твою святу зернину.
... Пробач нас Господи !!!
Що ми не розумієм...