М А Т Е Р І.

Відшумлять роки в даль незвідданну
В буднях трудових між неділями.
Стрінеш старість ти і зажуришся,
А чи мрії всі твоі збулися?
Пройшла молодість, щастям квітчана.
По любові ти була вінчана.
Маювала дім медуницею,
Добра зичила всім сторицею.
Діточкам своїм добра зичила,
Віддала усе, не позичила,
Шану від людей май заслужену!
І мою любов не остудженну.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Озовись, матусю, озовись!
Хоч пташиною, хоч зіркою на небі!
Ясним сонечком раненько посміхнись!
Бо так сумно, мамочко, без тебе!