----------------------------------------------------
А нiч така, неначе та – остання
з-понад усiх вiдпущенних ночей,
коли безоднi стомлених очей
не досягне промiння цнота рання.
Не доторкнеться вранiшнiх – роси,
й квiток, не пригорне й не приголубить,
рожевi перли у травi не згубить
з розплетеної мимохiть коси.
І мимохiть усе земне погубить.
Та що менi з того, що цяя мить
остання може iз буття земного,
коли в обiймах мiсяця блiдого
на тiлi бiлiм пелюсток тремтить?..
Кружляє вир зiрок як в заметiлi,
i Всесвiт в тартари шалено мчить...
А поруч мене дiвчина лежить
з рожевою трояндою на тiлi.
І що менi отiї заметiлi?..
Я п’ю iз вуст, з очей до забуття
духмяний мед – отой пекельний трунок,
який всi називають поцiлунок...
А ми удвох звемо його – життя.
.
.Леонид Жмурко
сборник РОССТАНИ, 2015 г.
Присоединяйтесь — мы покажем вам много интересного
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 77
лиш приходить подібне кохання.
"...Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!..
Де ви бачили більше кохання?.." / (Володимир Сосюра) /
**************************************************************
" ...Що в нас було? Любов і літо.
Любов і літо без тривог.
Оце і все. А взагалі-то
Не так і мало, як на двох...." / Ліна Костенко /
****************************************************
"...Я п’ю iз вуст, з очей до забуття
духмяний мед – отой пекельний трунок,
який всi називають поцiлунок...
А ми удвох звемо його – життя...." / Л. Жмурко /
**************************************************
Пронизливо .....