Наш тоне корабель. Щури порозбігались.
А шлюпки багачів завалені добром.
Вода з проріх долонями черпалась,-
Насоси ще в порту здали на лом.
Біля штурвалу натовпу кубло,
Імла стоїть від стусанів і лайок,
А капітан,досягши мрій,пішов
На щоглі рахувати чайок...
Розчарування ходить між кают,
І відчай людям руки опускає...
І так вже тридцять років на плаву,
Зусиллями народу, що черпає...
Юлія Каретник
с.Марфопіль