Предыдущая публикация
СКРИПАЛЬ НА ДАХУ
Удари по центру, удари по серцю...
Ранкові підранки — потрощені скельця.
Уламки дзинчать у танку на світанку.
Жаріючі ранки, згорілі фіранки.
Зіяє провалля на файнім проспекті,
І сяє зоря у вугільному спектрі.
Даремно в прильотах відшукувать сенси,
І марно питати: та доки усе це?
Мовчать безпорадно і чати, і боти.
Але попри обстріл стає до роботи
Скрипаль на даху, починає в блакиті
Шукати тремтливі октави. У світі,
Що звик існувати яскраво й строкато,
Розбризкує скрипка нестримні стакато.
І байдуже, що в серпанковому серпні
Летять не лелеки, а бомби касетні.
Беззахисні долі зникають у пастці,
Та струн нездоланних торкаються пальці,
І начебто справа проста, невелика,
Та грою до сонця виводить музика
Малих і старих із підвалів та сховищ,
І дивиться натовп у небо бузкове,
Де постать струнка між хмарин бовваніе,
І ллється мелодія віри й надії.
Хоч кидає нелюд ракети та бомби,
Ти граєш, скрипалику непереборний,
І, навіть якщо твоє тіло загине,
Душа перетвориться в дивну пташину.
Паритимуть в сині співучії крильця,
А музика стане міцною, мов криця,
Й почне всю сволоту ущент шматувати,
Й подавляться гавкотом хижі гармати.
Тримай, чоловіче, скрипальськую зброю,
Страчай усю погань шаленою грою!
Нехай твій смичок блискавицею з хмари
У гидь неминучою карою вдарить!
Хай гримають струни, мов залпи вогневі,
Й займеться повітря в розлюченім небі,
І звуки устануть, мов справжні солдати,
І влучить у ворога гнівна соната!
І піде у пекло мерзотна навала!
Тож грай, так щоб знову земля заспівала!
Щоб вільною й сильною стала, нівроку!
Скрипалику, стій, і назад ані кроку!
Блакить обіймай і пануй над дахами!
Хай линуть мелодії в небо птахами!
Лунай, наш лелеко, зорій променисто!
І все буде добре! І виживе місто!
emiliya pesochina
12.08.2022
На світлині скульптура "Скрипаль на даху" (Харків, Україна, автор ідеї – О. Фельдман. Скульптор – С. Гурбанов)
Следующая публикация
Нет комментариев