Предыдущая публикация
А голова болить, і в душах пересохло.
І вивітриться хміль бананових пригод,
І прийде післясмак трагедії Софокла.
І гостре відчуття невпинної туги
Залить теплом життя, за щастям теплих грілок,
І містечковий страх затопить береги
Від того, що настав підступний понеділок.
Від того, що ніхто насправді не поміг.
Від того, що нема лайно куди прибрати
Настане тихий сум від зношених доріг
Від того, що нема на душу взяти.
А де його візьмеш? Вже випили усе за здравіє чужих,
За тих, хто прагне жити.
Одна лиш радість є – коли вже всіх знесе
За власний упокій не треба буде пити".
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Комментарии 4