Предыдущая публикация
Кума Евсюкова/Катриченко посвятила землякам, смородянам стихотворение!!!
Доторкнусь рукою до дитинства
І розквітне втомлена душа
Смородинська вулиця: дитинство
Босоноге стежкою руша
Тут стежки Підлісна, Лугова, Зелена
Є у нас і дальня Польова
Нами пройдено доріг багато
В кожного з нас доленька своя
Тут плели віночки на Купала
І стрибали через кропиву
Тут гатили гатку на Люджанці…
Знову в сні в дитинство я пливу.
Вже на дворі сутінь, звечоріло
Кличуть мами галасливих дітлахів
Хто із нас пограти ще хвилину
З друзями у жмурки не хотів?
З рідного порогу кликав у дорогу
Переливом сміху радісний дзвінок
Залишивсь назавжди незабутній спомин
Про перший і останній той шкільний урок.
Ось стежини першого кохання
Чистого, п’янкого як роса,
Ніжністю з тривогою чекання
Серце теплотою зігріва
Підростали діти матусям на втіху
І щеміло серце: дім не забувай
Та спливали роки шляхом в світ широкий
І ховались тихо ген за небокрай
Відчиню віконце запрошу я сонце
Хай зігріє серце вранішнім теплом
Хай зникає смуток, спомином забутий
І літає щастя над моїм селом
2015-2016 р.р.
А. Євсюкова \Катриченко\
Следующая публикация
Комментарии 5
О детстве золотом.