А ще у І.Я.Франка є вірш "Лист із Бразилії". Коли його читаю, то часто плачу... Хоа у нашій сім'ї ніякої еміграції і не було. Шкода цих, незнайомих мені людей, українців.
: Вірш Шевченка, Якби ви знали, паничіДе люди плачуть живучи,То ви б елегій не творилиТа марне бога б не хвалили,На наші сльози сміючись.За що, не знаю, називаютьХатину в гаї тихим раєм.Я в хаті мучився колись,Мої там сльози пролились,Найперші сльози. Я не знаю,Чи есть у бога люте зло,Що б у тій хаті не жило?А хату раєм називають!Не називаю її раєм,Тії хатиночки у гаїНад чистим ставом край села.Мене там мати повилаІ, повиваючи, співала.Свою нудьгу переливалаВ свою дитину... В тім гаю,У тій хатині, у раю,Я бачив пекло... Там неволя,Робота тяжкая, ніколиІ помолитись не дають.Там матір добрую мою,Ще молодую — у могилуНужда та праця положила.Там батько, плачучи з дітьми(А ми малі були і голі),Не витерпів лихої долі,Умер на панщині!.. А миРозлізлися межи людьми,Мов мишенята. Я до школи —Носити воду школярам.Брати на панщину ходили,Поки лоби їм поголили!А сестри! Сестри! Горе вам,Мої голубки молодії!Для кого в світі живете?Ви в наймах виросли чужії,У наймах коси побіліють,У наймах, сестри, й...Ещё: Вірш Шевченка, Якби ви знали, паничіДе люди плачуть живучи,То ви б елегій не творилиТа марне бога б не хвалили,На наші сльози сміючись.За що, не знаю, називаютьХатину в гаї тихим раєм.Я в хаті мучився колись,Мої там сльози пролились,Найперші сльози. Я не знаю,Чи есть у бога люте зло,Що б у тій хаті не жило?А хату раєм називають!Не називаю її раєм,Тії хатиночки у гаїНад чистим ставом край села.Мене там мати повилаІ, повиваючи, співала.Свою нудьгу переливалаВ свою дитину... В тім гаю,У тій хатині, у раю,Я бачив пекло... Там неволя,Робота тяжкая, ніколиІ помолитись не дають.Там матір добрую мою,Ще молодую — у могилуНужда та праця положила.Там батько, плачучи з дітьми(А ми малі були і голі),Не витерпів лихої долі,Умер на панщині!.. А миРозлізлися межи людьми,Мов мишенята. Я до школи —Носити воду школярам.Брати на панщину ходили,Поки лоби їм поголили!А сестри! Сестри! Горе вам,Мої голубки молодії!Для кого в світі живете?Ви в наймах виросли чужії,У наймах коси побіліють,У наймах, сестри, й умрете!Мені аж страшно, як згадаюОту хатину край села!Такії, боже наш, ділаМи творимо у нашім раїНа праведній твоїй землі!Ми в раї пекло розвели,А в тебе другого благаєм,З братами тихо живемо,Лани братами оремоІ їх сльозами поливаєм.А може й те ще... ні, не знаю,А так здається... сам єси...(Бо без твоєї, боже, воліМи б не нудились в раї голі),А може й сам на небесиСмієшся, батечку, над намиТа, може, радишся з панами,Як править миром! Бо дивись:Он гай зелений похиливсь,А он з-за гаю виглядаєСтавок, неначе полотно,А верби геть понад ставомТихесенько собі купаютьЗелені віти... Правда, рай?А подивися та спитай!Що там твориться у тім раї!Звичайне, радість та хвала!Тобі єдиному святомуЗа дивнії твої діла!Отим-бо й ба! Хвали нікому,А кров, та сльози, та хула,Хула всьому! Ні, ні, нічогоНема святого на землі...Мені здається, що й самогоТебе вже люди прокляли
Комментарии 6