Мамі Героя Володимира Князева
Йдуть люди звідусіль, з усіх окраїн,
Луна прокльони, стогін, плач, тривога:
До мами із війни вертає воїн -
Надія мамина і в старості підмога!
А мати бідна згорбилась, зчорніла,
Чека в вікні, хапа повітря груддю,
Так би живого пригорнути хтіла
Свою дитинку, хлопчика Володю.
А він верта в труні із осокири…
І вже в селі не зробить своїх кроків…
Про його доблесть мовлять командири!
Ну, а йому – лиш 18 років!
Не плач, Матусю, гірко! Не вмирай!
Май мужність, як Ісусикова Ненька –
Твій син уже попав в Господній Рай –
Героїв в Небі теж треба, рідненька!
Пробач, Мамусю, що не вберегли,
Не стримали отих проклятих воєн!
Уклін від України ти прийми -
Герой повіки ця