Предыдущая публикация
Ти посміхався так красиво
Твій сміх був краще за всіх
У справи, роботі і з рідними тобі супроводжував успіх.
Ти так любив крутитися в житті,
коли, як хмари труднощі тисне
І лише улюблене сердечко тебе від бід будь-яких позбавить.
Ти часто в переробки потрапляв
Де був обман і заздрість зла
Але ти дорогу рівну шукав, все це усвідомлюючи.
Ти жив і жити хотів,
І робив життя для дочки,
Ти їй допомогти завжди хотів.
А поворот жахливих справ,
Яких ти вирішити хотів,
Забрав тебе в могилу.
Всі родичі плачат,
Ти багато для нас значиш
Нам важко змиритися з такою долею,
Але ти завжди, завжди зі мною будь, хоть непам'ятатиму тебе, бо маленькою була...
Следующая публикация
Комментарии 27
Тримайся, люба, бережись!
Ти робиш вірно все, я знаю.
За мною, люба, не тужи -
Бо я ту тугу відчуваю.
Не треба сліз, не будь в журбі,
З тобою завжди я лишаюсь..
Щоночі з неба я тобі
Яскраво зіркою всміхаюсь…
Як вітерець легкий блука,
Торкаючись твого волосся,
Ти знай, що то моя рука
Тебе голубить… Не здалося…
Я завжди поруч: у квітках,
В дощах, у сонці, у веселці…
Тобі приходитиму в снах…
Полишивши тепло на серці…
Тарасе, плачеш разом з нами...
На домовини впали матері.
Ну як же так? В твій час було те ж саме,
Й тепер могили свіжі на землі.
Кобзарю, вбили вірменина.
Він, як молитву твій "Кавказ" читав.
Заплакала за ним вся Україна.
А кат московський руки потирав...
Забрали все. Ще й насміхались з Тебе.
До "Заповіту" втерли кірзяки.
Продали землю, ще хотіли - небо,
На Храмах наших ставили зірки.
А ти хотів, щоб квітла Україна.
Вона й цвіла за владним парканом.
А наша поселялася родина
На цвинтарях новеньких за селом.
В ту ніч, Тарасе, я не спав. Молився.
І дзвін Михайлівський просив: не руш!
В ту ніч у ката біс вселився,
Його купили за великий куш.
Тебе віддали у солдати.</...ЕщёРозмова з Шевченком.
Тарасе, плачеш разом з нами...
На домовини впали матері.
Ну як же так? В твій час було те ж саме,
Й тепер могили свіжі на землі.
Кобзарю, вбили вірменина.
Він, як молитву твій "Кавказ" читав.
Заплакала за ним вся Україна.
А кат московський руки потирав...
Забрали все. Ще й насміхались з Тебе.
До "Заповіту" втерли кірзяки.
Продали землю, ще хотіли - небо,
На Храмах наших ставили зірки.
А ти хотів, щоб квітла Україна.
Вона й цвіла за владним парканом.
А наша поселялася родина
На цвинтарях новеньких за селом.
В ту ніч, Тарасе, я не спав. Молився.
І дзвін Михайлівський просив: не руш!
В ту ніч у ката біс вселився,
Його купили за великий куш.
Тебе віддали у солдати.
Нам снайпер в голову стріляв...
Скажи, Кобзарю, мушу знати,
Хто нам недолю таку дав.
... Врага не буде супостата
Скажи, коли? Скажи мені.
Коли ж то будуть син і мати
вже на оновленій землі..........