Предыдущая публикация
Задумався...
Згадав батьківську хату,
дитинство, річку, літні вечори,
під вербами сиділи мама й тато,
веселий сміх і гомін дітвори.
Роки летять, як листя в пізню осінь,
осінь минула і прийшла зима.
вже інеєм лягла на скроні просідь,
почув я голос мами... Ні... Нема.
Давно нема моїх батьків зі мною,
та в пам'яті сліди їх на траві...
Очі мої наповнились сльозою...
БУДЬТЕ З БАТЬКАМИ, ПОКИ ТІ ЖИВІ.
____________ @ Василь Малиновський.
Цей твір я написав рік тому, поклав на музику, і сам співаю його, як український романс.
Радий, що вам подобаються мої твори. Дякую.
Следующая публикация
Нет комментариев