- Жінко,чого Ви плачете?....
Ваш син-герой.....Ви, що не
бачите....
Ще цей хлопчина і он той...
- Героєм ....був мені завжди....
з тих пір коли почав ..і ти...з тих
пір...коли сказав він мама.....
я так раділа...так ридала....
Від щастя сльози проливала...
так ніби знала..ніби відчувала.....
я так його тримала...
так оберігала...
та все ж пішов....
за іншу битись маму....мені ж
залишив вічну рану...
А я дзвонила, кажу :"Сину,іди
додому..бо там гинуть...."А
він:"Неправда...тут все мирно..."
Мені від того було дивно.....
І я його чекала...так чекала....він
вернеться..я вірила..я знала....
І він приїхав не колись..а
нині....виходжу я...дивлюсь ..моє
дитя у домовині..."
як справи синку?
ну кажи
Просто-любите.Просто -прощайте.Сделать не можете-не абищайте.Не абижайте и не завидуйте,зря не страдайте и время цените,просто мичтайте,дерзайте,творите просто,с любовью к людям жевите