Та ні – це ви мене змінили,
Образою, брехнею, лицемір’ям
Мою наївну сутність вбили.
Шепочетесь за спинами,
Що горда я й пихата,
Насправді - щира і відверта,
Лиш людям більше не готова довіряти.
Відлюдькувата та дивакувата?
У мене справді друзів небагато,
В моєму домі й серці лише ті,
Котрі пізналися в біді.
Незрозуміла для усіх? Можливо…
Та істину в житті засвоїла важливу:
Лиш власним розумом у світі жити
І правила своєї, не чужої гри -
Міцніше у реальність закріпити.
В досягнень щасті,
З досвідом болючих втрат
Я впевнено зроблю до мрії
«шах» і « мат»...
Ви кажете, що я змінилась,
Та ні – це ви мене змінили,
Самі, не розуміючи цього,
Жорсткі й міцні подарували крила…
Вайдич Ольга, вересень 2018р.
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев