Я дякую тобi,мiй Боже,-за те що дав i дати ти не змiг...за доленьку нi з ким не схожу...за щастя пройдених дорiг.Я дякую тобi за вiру,що я не втратила в людей,i за любов i за надiю,за кожну мить,за кожен день.За те,що був завжди зi мною...за те що вiв ти по життi своею божою рукою...i впасти в бруд не дав менi...Я дякую тобi за сонце...за дощ холодний i вiтри...за променi в моiм вiконцi...за радiсть i моi жалi...за те,що я не надломилась...за те,що вiрила тобi...за те,що я тобi молилась i ти не вiдмовляв менi...за щастя й радiсть материнства...за друзiв,рiдних...за людей...за юнiсть i мое дитинство i за батькiв i за дiтей...Тобi сьогоднi я молюся:що маю дiм,що е сiм'я...за те,що плачу i смiю
Прославим водія - патріота...
Луцьк. Маршрутне таксі зупинилось, щоб забрати пасажирів.
Серед них хлопчина у старому комуфляжі з величезною дорожньою сумкою. Обличчя втомлене, але щасливе. Видно, що їде додому.
Простягає водієві 3 грн.за проїзд.
- Хлопче, те що ви робите для нас ціни немає. Забери гроші.
А мамі на подарунок маєш?
Боєць усміхнувся:
- Все добре. І мамі і сестричці купив.
- Дивись. Якщо потрібно, не соромся!
Їдемо. За водієм сидить жінка років 65, ніби про себе, але щоб всі чули бурмоче російською:
- Не дадут никак Донбасу жить.Чего туда лезть? Людей убивать..
Маршрутка зупиналась. Водій відчинив двері, зайшов до салону, взяв незадоволену пані під руку простягнувши 3 грн.