Предыдущая публикация
Мороз по шкірі і сльози навертаються !!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Знайшли Володимира Гарматія. Я не буду казати мертвого, бо герої не вмирають. Приїхав Воїн, який вже не з нами. Тепер він вдома, тепер він спить непробудно.
*
Ви знаєте, що таке мертва тиша? А я знаю. Коли о третій ночі стоїть три села і ніхто й дрібного слова не промовить - це і є мертва тиша. Здавалося, що ніхто і не дихає. Навіть свічки якось ду-у-уже обережно тріпотіли.
*
Ми чекали на Володю з 10 вечора: плакали, мовчали, молилися... Вже й не підрахую, скільки разів за цей вечір я чула фразу "Я не вірю, що то з нами...". Виклали від початку села і аж до його дому гірлянду з квітів та свічок. Я трималася доки могла. Але коли ми почали запалювати свічки, не вистачило сили тримати все в собі. "Бачив би Володя, як ми його зустрічаємо. Але краще б не зустрічали, краще б був з нами, живим."
* - Зірка впала...
- Напевно, наш Володя.
*
Близько третьої години ночі люди стояли на початку села Чернелів-Руський(Трнопільська обл.,Тернопільський р-н). Стояли не лише ми. Стояли живим коридором всі навколишні села. Хто не був, тому важко уявити: коли ми побачили світло від автівки ДАІ, а потім білий бус, то здавалося, що ніхто не дихає. Але якою ж потужною хвилею прокотилися вулицями плач і ридання, коли на плечі взяли домовину. Володя приїхав.
*
"Яка ж то тяжка зустріч: зустріч матері з сином".
*
А дивись но, майже на своє День народження приїхав... Ти ж обіцяв мамі приїхати наприкінці липня - от і приїхав. Не поїдеш вже нікуди. Ти вдома, Володю, вдома...
*
Спочивай з миром. Не забудемо. Не пробачимо. Герою слава! Слава Слава!
Следующая публикация
Комментарии 115