Предыдущая публикация
Світлій пам"яті моєі землячки,26-и річноі Лесі Іванцюк(Соломон) присвячую:
Покотилась з неба
Зіронька сумна..
Не віриться,Лесю,
Що тебе нема...
Ти прости усіх нас,
Що не вберегли...
Врятувать від смерті
Тебе не змогли.
Плаче син маленький...
Плаче чоловік...
Був в його матусі
Теж короткий вік...
Напівсиротою
Хлопець виростав...
А потім з тобою
На рушничок став.
Материнська ласка
Обійшла його,
То ж він пригорнувся
До серця твого.
Дарувала ласку,
Жіночу любов...
Народила сина...
Він тішився знов...
Та доля удруге
Вдарила мечем!
Став вдівцем Іванко,
Син впав на плече
І гірко заплакав:
-Де матуся? Де?
Та невже ніколи
До нас не прийде?
Що ж йому сказати?
Батько промовчав...
Дрібненькіі сльози
З очей повтирав...
Бо оте сирітство
Відчув на собі...
Йому стало важче,
Ніж в труні тобі...
Бо йому без тебе
Синочка ростить...
О квітко весняна,
Як без тебе жить?
А твоя матуся
Сльози витира...
Мала файну доню,
А тепер нема...
Богові віддала...
Ох й важка судьба!
Мужа зхоронила...
Вже давно вдова...
А тепер ще й доню
Бог в неі забрав...
Сто питань до Нього:
-За що покарав?
Серце материнське
Рветься на куски...
Ходить на могилу
І садить квітки,
Які ти любила
Вдома під вікном...
Вони повсихали...
Ти спиш вічним сном...
Бабуся Марися
Сльози витира:-
Тебе вже накрила
Земленька сира...
Як вона з любов'ю
Ростила тебе!
Тричі все хрестила:
-Бережи себе!
Ти завжди шептала
На вушко іі:
-Лікаркою стану-
Поможу тобі!
Буду лікувати
З Богом всіх людей!
Віддам ім серденько,
Як той Прометей!
Час пробіг швиденько...
Науці-кінець!
Лікаркою стала...
Та забрав Творець...
Як же ти хотіла
Смерть перемогти!
Ніяк не хотілось
В потойбіччя йти!
Ти зійшла на землю
Сонечком ясним...
Відійшла у вічність
Ангелом отим,
Що дарував радість,
Ласку і тепло...
А як посміхався!
Любо так було!
Покотилась з неба
Зіронька сумна...
Не віриться,Лесю,
Що тебе нема...
Ти прости,рідненька,
Що не вберегли...
Що у твоі коси
Смуток заплели....
(Зайдіть,любі друзі,на сторінку красивоі,молодоі жінки-Матері і вона з своіх фото подарує вам свою Ангельську милу посмішку...Ось іі сторіночка: Леся Иванцюк(Соломон),26 років,Надвірна)
З глибоким співчуттям усій родині Лесиній іі землячка Ганна Ковалюк.
Следующая публикация
Комментарии 5