Жили собі люди.
Жили собі в мирі.
Хтось в свому будинку, хтось в своїй квартирі.
Хтось в місті своєму, а хтось у містечку,
А хтось у селі від тих міст недалечко...
Хтось хліб випікав.
Хтось дітьми опікався.
Хтось дім будував. Одружитись збирався.
Хтось мріяв про море, про подорож літом,
А хтось для окраси висаджував квіти...
Хтось вчився ходити, а хтось на вітрини
Свої виставляв кольорові картини.
Хтось думав про вічне блукаючи парком,
А хтось все крутився знаходячи шпарку.
Хтось серце старе запускав по новому,
А хтось добирався до рідного дому.
Хтось сіяв, а хтось за порядком дивився.
Хтось щастя шукав, а хтось щастям ділився.
Хтось щось купував й віддавав безкоштовно.
Хтось справи вирішу
– Мамо, ти чуєш?
Щось в небі так гучно гримить!
– Чую. Не бійся! Там наші військові працюють!
Влучно вражають підступну повітряну ціль
і на смертельні загрози відважно полюють.
- Мамо, ти бачиш? Чомусь, світло зникло у нас…
– Бачу. Не бійся! Нам сонечко стукає у вікна. Знаю – мінливий і трохи лякаючий час.
Але з тобою ми точно міцні і великі!
Є стільки сили у наших хоробрих серцях, що подолаємо всі ці жахливі пригоди.
– Мамо, чому ці рашисти напали на нас? – Бо вони іншої, синку, ніж люди, породи…
– Мамо, а що буде далі? Ти знаєш? Скажи!
– Знаю, мій милий, а далі у нас Перемога!
Темні часи – це тяжке тренування душі, але разом подолаємо шлях до свободи.
Ти підростай, щоб своє буду