Старші люди у Чехії
Водяться за ручку,
А молоді українці ,
В вихідні - на фушку...
Коли вони бідні жили
На світі як люди ?
- Все життя на горбі тягнуть,
Немов ті верблюди...
Ні сім'ї , ні відпочинку
- Від візи до візи...
Кочують по обітовням
- Дороги , валізи...
Коли вони водилися ,
За ручку щасливі ?
- Озлоблені , замучені,
Від нужди вразливі...
Від народження гонимі,
Із торбою світом...
Виснажені дорогами
Зимою і літом.
Позбавлені відпочинку,
Радості й розваги,
Чужинцями приречені
В світі без поваги.
Фушка - додатковий, нелегальний заробіток.
Одна молода мати очікувала народження другої дитини. Довідавшись, що то - дівчинка, навчила свого первістка, синочка Михайлика, аби він, поклавши голову на її живіт, разом із нею співав колискову маляті, яке мало народитись. Пісенька, що починалася словами: «Зірочко, зіронько, вже ніч близенько...» дуже подобалась хлоп’яті. Співав її часто.
Пологи були передчасні й тяжкі. Малесеньку дівчинку поклали в інкубатор, де вона перебувала під постійною лікарською опікою. Перелякані батьки були готові до найгіршого: їхня донечка мала дуже малі шанси вижити. Малий Михайлик благав їх: «Хочу її побачити! Конче мушу її побачити!»
За тиждень дитині погіршало. Тоді мати вирішила привести Михайлика у
Початок Великого посту!
Дивно, скаже багато людей, чому ж радіти? А хіба ж не є щастям те, що під час Великого посту в людини з’являється можливість очиститись від скверни та своїх гріхів. Бо саме в ці 7 тижнів наступає духовна весна, під час якої в людини наступає можливість подивитись на себе із середини.
За рік кожна людина настільки нагрішила, що це найкращий період щоб усвідомити свої гріхи і отримати прощу в Бога через сповідь. Переважна більшість християн, яким достатньо сповідатись раз на рік, роблять це під час Великого посту. Важливо усвідомити, що сповідь у гріхах це не просто формальне вибачення перед Богом (за посередництвом священика), а повне їх усвідомлення, та розумінн