Предыдущая публикация
Юлія Тимошенко
Буча… Ірпінь... Ворзель… Мотижин… Гостомель… Переглядаю фото звільнених міст навколо Києва і не можу дібрати слів. Бо не існує таких термінів, які могли б описати побачене… Суцільний біль. Тільки терпнуть руки, німіє душа, кам'яніє серце… Гнів, ненависть? Це все не те, все це замало… Відповісти має кожен, хто був причетний до цих жахливих звірств… хай на це навіть знадобляться роки та десятиліття.
А кожен світовий лідер, який має нині змогу захистити наших людей, але продовжує вагатися – стає співучасником геноциду, що його влаштувала на території України путінська росія своїми ракетами та бомбами, руками своїх нікчемних садистів-солдатів...
Не забудемо, не пробачимо. Ніколи!
Следующая публикация
Нет комментариев