3 колісьнёго так росказваюць: тоды ў селе екіх тры роды було. Осеньнёе ночы камённые крэсты по рэцэ плылі, тры брацьця іх плыло, не меньш. Да проці ж воды. Одзін проці Семурэдзец увазнёсса, другі проці Пагоста, трэці проці Турова. Удзень людзі агледзелі ёго да на собе ў цэркоў занеслі — вона ў концэ села стояла, дзе зарэ клуб, коло Тура. Аж крэст за ноч назад явіўса. Поп пабачыў да сказаў: «Ето божы крэст. Трэ цэркоў нову зробіць, дзе вон увазнёсса». Зробілі людзі цэркоўку дзераўяну кругом каменя, з куполом, алтарэм. Поп посьвеціў. А над рэкою на шпілю зробілі крэст на подставі, метры на поўторы...
Сталі людзі наеждаць кажын год к стому дню. Ето шчыталося «УваздвІжэнне»; уздвінуцца ўсе людзі сюды на поклон чэсному крэсту. Наеждало, шо божэ мой! Возамі, лодкамі, пехотою шлі... з Пінска, з Городка, з Лельчыц, Петрыкова, Мозыра, з ўсёго свету. По 20—30 чоловек начавала ў кожнай хаці, покотом на подлозі спалі. А колькі ў селе хатоў?
Раненько ў вялікой цэркві служаць, і йдуць селом к каменной божой мацеры. Дзьве божых мацеры по тры чоловекі неслі, два звонары, малые корогі по одному чоловеку несло. Ідуць, а звоны звоняць. Зайдуць у цэркоўку. У правым вуглу, к сонцу чэсны крэст стоіць, свечкі коло ёго гараць. Велікі-велікі крэст, человек п’яць подымалі. Як бы на чоловека выдае: і голова, і плечы, і рукі ў ёго, а ўнізу ек стоўп. Цоловалі чэсны крэст коло грудзей. На ёго навешаюць, шо божэ мой! I краму, і палотна, і хвартукоў!.. Прынесе хто хустку, шо вона сто рублей варта. Не шкодуе... Шо обхорошаць ёго! I грошы — не копейкі. Покладзе, так покладзе!..
Ярмолок буў кругом цэркоўкі. Петрыкоўцы — чоботы, городчукі — жэлезяц’е, туроўцы — крам, полешукі — грыбы сушаные, чорніцы. Усе було, усе, шо на сьвеці е…
/…из книги «ПАМЯЦЬ» изд. «Ураджай», Минск,1994г./
Присоединяйтесь к ОК, чтобы посмотреть больше фото, видео и найти новых друзей.
Нет комментариев