Давайте свяжем всем сердцам по рукавичке.
Чтоб спрятать судьбы от других людей.
Ведь все мы выгораем, словно спички,
И смотрим в отражения дисплей.
Мы разучились созерцать и мыслить,
В кругу ущербном каждый день варясь.
Нам всем давно поставить нужно свечку,
Для душ, сердец. Особенно для глаз!
Проходит день за днём. Природа в мысли!
Не люди. Не рабы своих грехов!
Нам нужно дождик за окном переосмыслить,
И сбросить груз с безвременных счетов.
Екатерина Тригуб
Минуть роки і відлетять в повітря,
Підуть у шлях свій діти, підростуть.
Лиш волошкові очі серед квітня,
Хибної долі в серці не дають.
Під стріхою дитяча колисанка...
Там рід твій, там від крові кров.
Любов огорне й рідна вишиванка,
Застелять шлях твій, як душі покров .
Ростіть щасливі, добрі і розумні,
В вас є індиго швидкоплинних літ.
Та тільки не забудьте покоління,
Що привело у цей безмежний світ.
Катерина Тригуб