Я їду додому, до рідної хати,
Де матір старенька чекає і тато,
Стоять на порозі, дітей виглядають.
Я їду додому, мене там чекають.
Найкращі бо друзі, не зрадять,
не кинуть,
Коханням своїм обцілують дитину.
Немає докору в очах їх старечих,
Лише запитання: «Ну як ти, малеча?»
І скільки б не сплинуло років без ліку,
Дитиною буду для них я навіки.
Я їду додому, неначе на свято,
Вертаю здалека до рідної хати.
Мене прихистять, нагодують, зігріють,
Побачу зненацька в очах їх надію
На те, що залишусь,
догляну стареньких,
Звичайно ж, догляну і тата, і неньку.
Лиш тільки не зараз, бо треба спішити,
Чекають на мене малі мої діти,
Які потребують тепла і любові, –
То ж треба вертатись:
«Бувайте здорові!»
Лишь с годами, мама, понимаю,
Сколько сил вложила ты, труда,
Чтоб взрастить и на ноги поставить,
В сердце заронить зерно добра.
Мамочка, за всё тебе спасибо:
За уроки, ласку и любовь.
Будь здоровой, искренне счастливой,
Пусть мечты сбываются из снов.
С днем рожденья, мама, поздравляю.
Пусть еще немало долгих лет
Путь твой ангел свыше освещает,
А Господь хранит тебя от бед.
Пусть твое сердечко громче бьется
Лишь от гордости за внуков и детей.
Пусть тебе всё в жизни удается,
Самой лучшей из всех матерей.